home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add



Розділ 96


Інфекція вже потрапила в довкілля».

Елізабет Сінскі стояла біля підніжжя сходового колодязя резервуара й вдивлялася в темну порожнечу печери, з якої щойно повискакували люди. Через респіратор, який вона вдягнула, важко дихалося. Хоча, можливо, вона вже й зазнала тут, унизу, впливу збудника хвороби, Сінскі почувалася в захисному костюмі спокійніше й упевненіше, коли разом із членами спецгрупи увійшла до збезлюділого підземелля. Вдягнені в округлі білі скафандри з герметичними шоломами, вони скидалися на команду астронавтів, що увірвалися до ворожого космічного корабля.

Сінскі знала, що нагорі, біля входу, скупчилися сотні переляканих і спантеличених любителів музики, багатьом із яких надавалася допомога, бо вони дістали травми під час панічної втечі з підземелля. А декого з них уже й слід прохолов. Сінскі дякувала Богу, що їй удалося відбутися лишень синцем на коліні та розбитим амулетом.

«Лише одна пошесть поширюється швидше за вірус, — подумала вона. — Це страх».

Двері до резервуара вже були замкнені, загерметизовані й перебували під охороною місцевої влади. Сінскі очікувала, що коли прибуде поліція, почнуться юридичні ускладнення, але всі потенційні конфлікти враз випарувалися в нічне повітря, коли представники турецької влади побачили устаткування для хіміко-бактеріологічного захисту та почули від Сінскі застереження про можливу чуму.

«Доведеться нам самим мати справу з цією заразою, — подумала директорка ВООЗ, дивлячись на ліс колон, що відбивався в лагуні. — Ніхто не бажає сюди спускатися».

Позаду двоє агентів затягували вихід зі сходового колодязя великою поліуретановою завісою й впаювали її в стіну. Іще двоє членів групи знайшли місце на помості й тепер розставляли всіляке електронне обладнання, наче працівники поліції, що готуються досліджувати місце, де було скоєно злочин.

«Саме так воно і є, — подумала Сінскі. — Це місце злочину».

У її пам’яті знову постала жінка в бурці, яка тікала з підземелля. Схоже, Сієнна Брукс ризикнула власним життям заради того, щоб зірвати заходи, які мала вжити ВООЗ для локалізації джерела зараження, і втілити в життя безумний план Цобріста. «Вона проникла сюди й прорвала той мішок…»

Ленґдон погнався за Сієнною в нічну темряву, і Сінскі й досі не мала жодної звістки про те, що трапилося далі з ними обома.

«Сподіваюся, професор Ленґдон у безпеці», — подумала вона.

— * *

Промоклий агент Брюдер стояв на помості, розпачливо утупившись у перевернуту голову Медузи й не знаючи, з чого почати.

Як агент групи швидкого реагування, що мала справу з критичними ситуаціями, Брюдер звик мислити масштабно, відкидаючи миттєві моральні та особистісні міркування й зосереджуючись на порятунку якомога більшої кількості людей за тривалий проміжок часу. Загроза власному життю й здоров’ю мало турбувала його. До цього моменту.

«Я забрів прямісінько в цю чортівню, — подумав він, картаючи себе за необдуманий небезпечний крок, але разом із тим усвідомлюючи, що вибору не мав. — Бо ми потребували негайної оцінки ситуації».

Брюдер змусив себе подумки повернутися до завдання, яке перед ним стояло: втілити план Б. На жаль, для кризи, пов’язаної з необхідністю локалізації, план Б був завжди один і той самий: розширити радіус дій. Боротьба з інфекційними хворобами часто нагадувала боротьбу з пожежею: інколи доводилося відступати й програвати битву заради того, щоб виграти війну.

У цей момент Брюдер іще не відмовився від ідеї, що повна локалізація й досі можлива. Скоріш за все, Сієнна Брукс проштрикнула мішок за кілька хвилин до того, як вибухнула істерія, що переросла в панічну втечу. Якщо це так, то, хоча сотні людей і втекли з місця інциденту, кожен із них, цілком імовірно, перебував достатньо далеко від джерела інфекції й зміг її уникнути.

«Усі, окрім Ленґдона та Сієнни», — подумав Брюдер. Обоє були тут, в епіцентрі, а тепер вони деінде в місті.

Брюдер мав іще один клопіт — існувала одна логічна непогодженість, яка мучила його. У воді йому так і не вдалося виявити решток самого розчинного мішка, який, здогадно, прорвала Сієнна. Брюдер гадав, що якби Сієнна й прорвала мішок, ударивши його ногою чи проштрикнувши, він би неодмінно знайшов його пошкоджені рештки, що плавали б де-небудь поблизу.

Але Брюдер не знайшов нічого. Усе, що могло б залишитися від мішка, кудись зникло. Брюдер сумнівався, що Сієнна прихопила той мішок із собою, особливо зважаючи на те, що від нього лишилося не що інше, як багнисте гниюче місиво.

Брюдер мав тривожне відчуття, що щось пропустив, не взяв до уваги. Та хай там як, він зосередився на новій стратегії локалізації, яка вимагала відповіді на одне вкрай важливе запитання.

«Яким є наразі радіус поширення інфекції?»

Брюдер знав, що відповідь на це запитання надійде за кілька хвилин. Його команда розташувала кілька переносних пристроїв для виявлення вірусів з інтервалами, що збільшувалися, чим далі пристрій стояв від лагуни. Відомі як ПЛР-давачі, вони виявляли вірусну інфекцію за поліме- разною ланцюговою реакцією.

Надія не полишала агента Брюдера. Вода в лагуні була стоячою, часу минуло вкрай мало, і він не мав сумніву, що ПЛР-давачі покажуть відносно малу зону зараження, яку вони потім оброблять хімікатами й де застосують метод відсмоктування.

— Готові? — крикнув у мегафон техпрацівник.

Агенти, що зайняли позиції в різних місцях резервуара,

підняли вгору великі пальці.

Розпочинайте аналіз зразків, — крякнув мегафон.

І по всій печері аналітики схилились над пристроями ПЛР. Кожен пристрій здійснював аналіз зразка, узятого в точці, де на помості розміщувався оператор, а оператори були розставлені дедалі ширшими дугами довкола джерела Цобрістової чуми.

У печері запала тиша. Усі чекали, благаючи Бога, побачити на пристроях лише зелений вогник індикатора.

А потім почалося.

На машинці, що була найближче до Брюдера, індикатор вірусів спалахнув червоним. М’язи Брюдера напружилися, а погляд ковзнув до наступного пристрою.

Той теж заблимав червоним.

Ні…

Печерою рознеслося приголомшене бурмотіння. Брюдер, охоплений жахом, побачив, як кожен детектор ПЛР спалахнув червоним — від дальнього кутка лагуни й аж до входу до резервуара.

— О Господи… — видихнув він. Море мерехтливих червоних детекторів окреслило абсолютно однозначну картину.

Радіус зараження був величезним.

Увесь резервуар аж кишів вірусами.



Розділ 95 | Інферно | Розділ 97